Запитуйте – відповідаємо: Чи мають право на щорічні додаткові відпустки за особливий характер праці медичні працівники, які працюють на 0,5 ставки в психоневрологічному диспансері?

Відповідно до ст. 76 Кодексу законів про працю України і ч. 1 ст. 4 Закону України “Про відпустки” від 15.11.1996 р. № 504/96-ВР (далі –Закон), одним із видів щорічної додаткової відпустки є відпустка за особливий характер праці.

За пунктом 1 ст. 8 Закону окремим категоріям працівників, робота яких пов’язана з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або виконується в особливих природних географічних і геологічних умовах та умовах підвищеного ризику для здоров’я, надається щорічна додаткова відпустка за особливий характер праці.

Тривалість такої відпустки встановлюється за Списком виробництв, робіт, професій і посад працівників, робота яких пов’язана з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або виконується в особливих природних географічних і геологічних умовах та умовах підвищеного ризику для здоров’я, що дає право на щорічну додаткову відпустку за особливий характер праці (Додаток № 2 до постанови Кабінету Міністрів України від 17.11.1997 р. № 1290 у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 13.05.2003 р. № 679, зі змінами та доповненнями, далі— Список).

Згідно з підрозділом “Психіатричні (психоневрологічні), геріатричні, нейрохірургічні, наркологічні лікувально-профілактичні заклади та установи, відділення, палати та кабінети, а також установи (відділення) соціального захисту населення психоневрологічного та геріатричного типу та спеціальні будинки-інтернати для осіб, які звільнилися з місць позбавлення волі” розділу ХУІІ розділу “Охорона здоров’я, освіта та соціальна допомога” названого Списку право на таку відпустку максимальної тривалості 25 календарних днів мають лікар, молодші спеціалісти з медичною освітою, молодші медичні сестри з догляду за хворими, молодші медичні сестри та обслуговуючий персонал. Основною умовою для визначення права працівників на відповідну відпустку за згаданим підрозділом Списку є їх безпосередня зайнятість обслуговуванням хворих.

Відповідно до п. 6 і 7 Порядку застосування названого Списку, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 30.01.98 р. № 16 (зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.01.98 р. за № 57/2497, далі –Порядок) додаткову відпустку за особливий характер праці надають пропорційно до фактично відпрацьованого часу. У розрахунок часу, що дає право працівнику на таку відпустку, зараховуються дні, коли він фактично був зайнятий на роботах з особливим характером праці не менш як половину тривалості робочого дня, встановленого для працівників цих виробництв, цехів, професій, посад.

Працівник психоневрологічного диспансеру, який уклав трудовий договір та працює на 0,5 ставки, перебуває в трудових відносинах з установою, відповідно має право на щорічну оплачувану відпустку в т.ч. на щорічну додаткову відпустку за особливий характер праці.

Але при встановлення права таких працівників на щорічну додаткову відпустку за особливий характер праці необхідно враховувати вище перелічені вимоги Закону та Порядку.

З урахуванням, що структура робочого часу медичних працівників включає, крім основної діяльності (час безпосереднього контакту із хворими), допоміжну діяльність (передача зміни, робота з медичною документацією, знезараження приміщення, підготовка до маніпуляції, процедури, переходи до хворого тощо), а також необхідний особистий час, працівники, яки працюють на 0,5 ставки, фактично не можуть бути зайняті безпосереднім обслуговуванням хворих половину тривалості робочого дня встановленого для такої категорії працівників. 

Облік часу, відпрацьованого в таких умовах, веде власник або уповноважений ним орган (п. 5 Порядку).

Рішення щодо надання щорічної додаткової відпустки медичним працівникам у кожному конкретному випадку ухвалює роботодавець з урахуванням названих вимог.

Відповідно до ст. 9 Закону до стажу роботи, що дає право на щорічні додаткові відпустки за особливий характер праці (стаття 8 цього Закону), зараховується:

1) час фактичної роботи з особливим характером праці, якщо працівник зайнятий в цих умовах не менше половини тривалості робочого дня, встановленої для працівників даного виробництва, цеху, професії або посади;

2) час щорічних основної та додаткової відпусток за роботу з особливим характером праці;

3) час роботи вагітних жінок, переведених на підставі медичного висновку на легшу роботу, на якій вони не зазнають впливу несприятливих виробничих факторів.

Інші періоди роботи для зарахування стажу, що дає право на щорічні додаткові відпустки за особливий характер праці, законодавством не передбачені.